Інтерв'ю з нашою операційною директоркою Аллою Марівцан
Алла Марівцан у нашій команді вже кілька років. Вона починала як волонтерка, потім стала бухгалтеркою, згодом — директоркою Центру Життя, а тепер вона операційна директорка Save a Life International в Україні.
До приходу в Save a Life International вона працювала соціальною працівницею і з тим самим серцем береться за нові проєкти. У перший рік війни в Україні вона особисто вивезла сотні жінок з України до Румунії мікроавтобусами, рятуючи їх та їхніх дітей від війни. Окрім обов'язків операційної директорки, вона зараз навчається управлінню неприбутковими організаціями в Українській баптистській теологічній семінарії та виховує двох чудових дітей.
Ми змогли провести з нею трохи часу й дізнатися її погляд…
П: У чому полягає ваша роль?
«Ми надаємо підтримку під час кризової вагітності, консультуємо майбутніх мам, які думають про аборт, проводимо постабортні консультації, надаємо психіатричну допомогу й за потреби супроводжуємо мам у післяпологовий період. Також ми регулярно проводимо освітні заходи в школах та інших навчальних закладах. Але наша головна увага — вагітні жінки, яких ми підтримуємо до 3 років після народження дитини або доти, доки мама не зможе сама забезпечити себе й дитину. Зараз я відповідаю за роботу кількох діючих Центрів Життя в Україні: у Полтаві, Львові, Хмельницькому, Одесі, Чернівцях і Запоріжжі. Також у нас є Центри Життя в Польщі та США».
П: Ви працюєте лише з жінками в кризових обставинах?
«Ні, ми також працюємо з багатьма людьми на різних етапах життя, які потребують допомоги. Насправді багато жінок вигорають від усіх обов'язків, що їх несе материнство, і дуже потребують змоги відновити сили. Тож нещодавно ми вирішили стати місцем для такого відновлення й проводимо малі групи, які називаємо „маленькими зустрічами“, куди мами можуть прийти поспілкуватися й просто провести час разом. Ми запрошуємо майстрів манікюру, перукарів, візажистів, а нещодавно почали проводити заняття фітнесом — і все це безкоштовно. Також у нас є програма «Learn & Earn» для вагітних. Майбутні мами проходять курс із десяти уроків і за кожен пройдений урок отримують віртуальні бали, які потім можуть витратити на одяг, продукти та інші дитячі товари в нашій крамничці».
П: Який він, Центр Життя?
«Сам Центр Життя обладнаний усім, що може знадобитися. У нас є кімната для заходів і рукоділля, ігрова кімната, кабінет для сесій із ліцензованими психологами й консультацій, вітальня, конференц-зал, склад для речей програми «Learn & Earn», кухня, вбиральні та кабінети керівництва».
П: Як вторгнення росії в Україну вплинуло на роботу?
«24 лютого 2022 року принесло в нашу роботу багато змін. Ми зосередилися на допомозі сходу України та біженцям звідти, бо саме там точилися найзапекліші бої й потреба була найбільшою. Ми роздавали гуманітарну допомогу й надавали нічліг тим, хто його потребував. За перший рік війни ми відправили близько 28 тонн гуманітарної допомоги до наших Центрів Життя в Запоріжжі й Полтаві, а також нашим партнерам у Херсоні, які прийняли багато біженців. Ті, хто був у Чернівцях, далі від бойових дій, отримували матеріальну й психологічну допомогу. Ми також почали співпрацювати з організацією «Право на захист», яка допомагає людям і родинам розв'язувати різні питання з документами, і скеровувати туди наших клієнток. Це було дуже важко — і фізично, і психологічно… особливо щодня знову й знову слухати історії всіх цих жінок. Нам зателефонували й розповіли про дівчину з Харкова на 32-му тижні вагітності, яка виїжджала з міста в колоні з родичами. Вони їхали п'ятьма машинами: перші три безпечно пройшли блокпости, а всіх, хто був в останніх двох, розстріляли. Її чоловіка, маму й свекруху вбили просто в неї на очах. Ми змогли прийняти її, щойно вона приїхала, і допомогли покласти її в лікарню через пережитий стрес. Вона пробула там досить довго, перш ніж змогла рушити далі. Тепер вона живе в Києві з новонародженим малюком. Інша клієнтка хмельницького Центру Життя тікала з дому на 14-му тижні вагітності разом із шестирічною дитиною. Вона доїхала до блокпоста за містом і навіть показала документи, але у відповідь від російських солдатів почула лише: „У тебе рівно 50 секунд, щоб проїхати… ми граємо з тобою в російську рулетку“. Через 50 секунд солдати почали стріляти й пошкодили багажник її машини, який був весь у кульових дірках. Їй і дитині пощастило дістатися українського блокпоста, де їм допомогли й направили до нашого Центру Життя. Таких історій ще дуже багато…»
П: Скільки людей у команді?
«Загалом по всій Україні близько 100 працівників і волонтерів. У середньому в кожному Центрі Життя близько 20 людей, відданих його місії».
П: Що дає вам сили й мотивацію продовжувати?
«Спочатку працюєш на адреналіні, але потім настає момент, коли вигораєш і потребуєш відновити сили. Саме тоді на допомогу приходить команда. Усе, що ми робимо, ми робимо разом. Ми б не впоралися з цим поодинці».