Незламна Ксенія
«Мене звати Ксенія Башкірова. Кілька років тому ми були щасливою родиною… тато, мама й двоє дітей… Ніщо не віщувало біди. Але почалася темна смуга життя. Рівно п'ять років тому, на день народження мого молодшого сина, у чоловіка заболіло око. Наступного ранку біль став нестерпним. Діагноз — „виразка рогівки“. Почався страшний кошмар: лікування, уколи в око, п'ять операцій у лікарні в Одесі, одна невдала операція й додаткові операції, які зрештою врятували око. Усе це тривало понад рік і коштувало родині чималих грошей і нервів. Він ослаб. Він не міг працювати, тож я намагалася утримувати родину. Я бралася прибирати квартири. Я з дитинства маю бронхіальну астму, тож запахи різної хімії теж шкодили моєму здоров'ю. Але нам потрібні були гроші, тож я працювала. На роботу ходила пішки, щоб заощадити на проїзді. Наприкінці дня я не відчувала ніг. Здоров'я чоловіка погіршувалося, але ніхто не міг сказати нічого конкретного, ніхто не міг поставити діагноз. Минулої зими, коли почалася війна, усе розвалилося. Власник квартири підняв орендну плату, і ми вже не могли її платити. Ми опинилися на вулиці. Продали останнє, що мали… стару машину, за копійки, бо всі гроші йшли на його лікування… Нас прихистили друзі, але поселили в підвальній кімнаті без ліжок, із цвіллю на стінах… діти почали хворіти. Через півтора місяця в мого чоловіка Діми піднялася висока температура. Жоден лікар не міг поставити діагноз. На той час він важив лише 37 кг і стогнав від болю. Приїхала швидка й забрала його до лікарні, де через три дні він помер у реанімації. Він помер від лімфоми (раку лімфатичних вузлів). Мені й досі страшно все це згадувати. Посеред усіх цих випробувань я дізналася, що вагітна, на третьому місяці. Я думала про аборт, але вагалася, бо дитина — це дар від Бога. Зрештою я вирішила зберегти дитину й не забирати ще одне життя з нашої родини. Я народжувала під бомбами й сиренами. На жаль, під час пологів лікар припустився помилок, через які в малюка постраждали важливі органи. Нові випробування для нашої родини… Після місяців у лікарні, великих витрат і боргів, численних аналізів і направлень від одного лікаря до іншого нам призначили різне лікування, щоб моя дитина не стала людиною з інвалідністю. Тепер ми щодня боремося за життя».
— Ксенія Башкірова, клієнтка Центру Життя у Львові
Ксенія Башкірова, вдова й мама трьох дітей, розповідала нам свою історію зі сльозами на очах, каже директорка Центру Життя у Львові Наталія Колесник.
Посеред усього цього жаху Ксенія знайшла наш найновіший Центр Життя у Львові, де вона з трьома дітьми зараз перебуває як переселенка. Вона була у відчаї й зламана. Наш Центр Життя забезпечує її продуктами, дитячими речами, підгузками й спеціальним харчуванням для дітей.
«На одній із наших групових зустрічей я чула, як Ксенія ділилася спогадами з однією жінкою: „Коли я вперше прийшла до Центру Життя у Львові й отримала продуктовий набір, я мчала додому як на крилах, щоб сказати дітям, що в нас є їжа й смаколики на місяць“. У її очах було видно радість і щастя. Вона продовжувала говорити мамам, що нам варто бути трохи добрішими й співчутливішими одне до одного», — розповідає директорка Наталія Колесник.
Наталія додає: «Сьогодні, коли я писала цю історію, я вирішила зателефонувати Ксенії й запитати, чого їй потрібно. Вона відповіла, що дуже поспішає на роботу й повернеться за кілька годин… ось історія однієї незламної українки!»