Історія клієнтки: переможна зміна Люби

Коли мені було 14 років, батьки розлучилися, і мама відправила мене з росії жити в Україну. Мені довелося пристосовуватися до зовсім нової реальності. Це було важко… Я опинилася без обох батьків і жила з тіткою та бабусею, які тоді були для мене зовсім чужими людьми… Я навіть ніколи їх не бачила. Ми не дуже ладнали, а те, що я зовсім не знала української мови, теж не допомагало. До 18 років я жила в цій родині, і мені було важко. Я була ще одним ротом, який треба годувати, ще одним тягарем, тією, хто недостатньо працює, недостатньо рано встає, недостатньо вдячна, недостатньо хороша…

У 18 років я почала жити з подругою, яка познайомила мене з чоловіком, що згодом став моїм чоловіком. Зустрічаючись із ним, я думала, що знайшла все, чого хотіла й потребувала. Нарешті — шанс поїхати від родичів, почати власне життя й нарешті відчути, що мене хтось любить.

На жаль, мене ніхто не навчив будувати здорові стосунки з чоловіком чи міцну родину. Тож ми почали жити разом, і невдовзі я дізналася, що вагітна!

Почувши новину, він приніс мені направлення до клініки на аборт. Він був категорично проти дитини, але я вирішила народжувати.

Відтоді все, здавалося, покотилося вниз. Він почав погано до мене ставитися, бив і знущався, а коли я народила, почав зраджувати.

Мені не було куди піти… А оскільки в бабусі мене ніхто не чекав, тим паче з дитиною, я терпіла все й залишалася з ним. Він просив вибачення, і я щоразу пробачала, сподіваючись, що наступного разу буде краще. Коло насильства тривало.

У мене з'явилася подруга на ім'я Анжела.

Ми працювали разом, і я дізналася, що вона християнка й ходить до християнської церкви. Мені стало цікаво, і я просила її розповісти більше про церкву та про те, чим вона відрізняється від православної церкви, до якої я звикла в Україні.

Щоразу, коли ми зустрічалися, вона розповідала мені щось нове про Бога, і це відкривало мені очі. Навіть просто те, як вона ділилася своїм життям… ця дружба по-справжньому змінила моє життя. Через якийсь час Анжела стала волонтеркою в Центрі Життя Save a Life International у Запоріжжі. Я раділа за неї.

Потім я завагітніла вдруге! Але цього разу саме я думала про аборт, бо була надзвичайно виснажена психологічно й у відчаї.

Завдяки підтримці Анжели я вирішила шукати допомоги й стала клієнткою Центру Життя в Запоріжжі. Завдяки підтримці всіх волонтерів я вирішила народити сина!

Я навчалася й працювала. Центр Життя допомагав мені всім необхідним у той період, бо мій хлопець не виявляв до нас жодної турботи чи уваги.

Він знову почав зраджувати мені й бити… а зрештою забрав мій паспорт і погрожував, що знайде мене будь-де, якщо я спробую втекти.

Приблизно тоді я почала ходити до церкви з Анжелою. Я покаялася й охрестилася! Бог повністю змінив те, як я думала й жила. Я вдячна Богу, що через Центр Життя прийшла до Христа!

З допомогою мережі SALI я змогла втекти від свого хлопця й почати нове життя в новому місті — Чернівцях. Мені допомагали на кожному кроці.

У моєму житті й серці відбулося стільки змін. Разом із дітьми ми будуємо стосунки в чернівецькій громаді, я розвиваю професійні навички, щоб їх забезпечувати, і змогла почати зцілюватися.

Бог почав повертати в мене життя, і тепер у мене є емоційні сили віддавати іншим у нашому Центрі Життя в Чернівцях і служити жінкам, які колись були в такій самій ситуації, як я.